Сказ дуже небезпечно як для людини, так і для домашніх тварин, і заразитися цим смертоносним вірусом можуть всі теплокровні істоти. Так як його симптоми проявляються лише через деякий час після зараження, коли вірус накопичиться в певній кількості, то необхідно уважно стежити за своїми тваринами, щоб вчасно ізолювати хворих особин. Характеризується сказ у тварин неадекватною поведінкою, невмотивованою агресією, паралічем і швидкою загибеллю.
Способи та потенційні джерела зараження
Сприйнятливі до вірусу сказу абсолютно все теплокровні, включаючи людину. З домашніх тварин чутливіші всіх до нього собаки і кролики, помірно – люди, велика рогата худоба, коні, кішки, вівці; у птахів найслабша ступінь ураження. Головними розповсюджувачами хвороби в природних умовах вважаються дикі тварини, в містах – бездоглядні бродячі собаки. Зараження худоби зазвичай відбувається на пасовищах, де їх кусають скажені лисиці.
Вірусом сказу заражена слина інфікованих тварин, і передається він під час укусу, а також коли частинки слини потрапляють на слизові оболонки або на поранену шкіру здорових тварин і людини. З числа покусаних нещеплених особин захворює третину, вмирають все. Чим більше нервових закінчень в місці поразок, тим вище ймовірність зараження і гострого розвитку сказу. Наприклад, у тварин це кінчик хвоста.
Увага! Пік захворюваності на сказ відзначається в осінньо-зимовий період і навесні. Простежується і певна циклічність – 3-4 роки.
Характерна риса сказу у тварин – ураження нервової системи, при цьому в крові вірус можна і не виявити. Потрапляючи в мозок і розмножуючись в ньому, вірус по нервових шляхах передається в слинні залози і міститься в слині ще за 10 днів до будь-яких явних проявів захворювання.
Тривалість інкубаційного періоду істотно різниться у різних тварин і становить від декількох діб до одного року. Вона залежить від їх віку та виду, місцезнаходження рани і її стану, від «порції» потрапив вірусу. Чим ближче ділянку ураження до головного мозку, тим швидкість розвитку сказу вище, і частіше за все воно протікає гостро.
Симптоми і перебіг хвороби
Вірус сказу накопичується в організмі, через що значно підвищується збудливість нервової системи, і тільки тоді можна спостерігати властиві сказу ознаки:
- перезбудження;
- незвичайна поведінка і кардинальна зміна звичок;
- водобоязнь;
- паралічі.
Сказ у тварин спостерігається в буйної і тихою формі. Якщо мова йде про собаку, вона спочатку стає дуже жвавою або, навпаки, починає ховатися в темних місцях. Перестає їсти свою звичайну їжу, але активно вживає всі неїстівне: солому, дерево, папір, камені. Лякається шуму, світла, дотиків. Потім починає відчувати труднощі з диханням, розширюються зіниці, судомою зводить глотку, звідси хрипкий гавкіт і сильна слинотеча.
Собака поводиться буйно, гризе все навколо: стіни, підлогу, ланцюг. Якщо їй вдається втекти, вона буде кусати всіх, хто їй попадається, причому нападає вона мовчки. Фаза збудження змінюється паралічем, поступово вражає всі органи, і собака гине за 8-11 днів.
При тихій формі сказу глотку і нижню щелепу паралізує відразу, через що здається, що собака вдавилася. При спробі господаря допомогти їй теж може відбутися інфікування. Від цієї форми собаки гинуть за 3-4 дня.
Увага! У кішок сказ протікає переважно в гострій формі: вони весь час нявкають, ховаються в темні куточки, кидаються на інших тварин і людей, прагнучи вкусити і роздряпати особа.
Теж перекручується їх ставлення до їжі, посилено виділяється слина, слідом починається параліч нижньої щелепи і глотки, потім лап, водобоязнь і всього за 2-3 доби кішки вмирає.
Поведінка сільськогосподарських тварин
У великої рогатої худоби більше поширена буйна форма сказу, хоча по відношенню до людини вони рідко проявляють агресію. У них самий тривалий інкубаційний період-2 місяці і більше. Характерні ознаки: сильно виражена збудливість (вони починають кидатися на стіни, тупати), занадто рясно тече слина, збільшуються зіниці і перекручуються смакові пристрасті. В кінці хвороби їх теж паралізує: спочатку глотку і гортань, потім кінцівки, і за 3-6 днів тварини гинуть.
У кіз і овець, хворих на сказ, зростає статева збудливість, також вони агресивні до іншої скотини. Коні стають полохливими і неспокійними, проявляють злобу до решти мешканцям подвір’я і людині, гризуть двері і годівниці, розбивають голову, кидаючись на стіни. Загинути можуть вже на другу добу хвороби. У свиней спостерігаються обидві форми сказу, але буйна переважає. Вони кидаються в загоні, відмовляються від їжі і становлять небезпеку навіть для власних поросят – нападають на них. Сказ у тварин триває трохи більше 6 діб.
Перелік головних профілактичних заходів від сказу у тварин включає в себе:
- загальну вакцинацію поголів’я;
- регулювання популяцій м’ясоїдних звірів в природних умовах проживання;
- вилов і визначення в притулки бездомних кішок і собак;
- охорону сільськогосподарського худоби від нападів хижаків;
- реєстрацію домашніх собак у ветеринарній службі.
Найкращим захистом для домашніх вихованців стане вакцинація від сказу і нагляд за ними. У заміському будинку необхідно утримувати територію в чистоті, щоб не привертати диких хижаків, а при неадекватності поведінки відразу ж везти до ветеринара.
